У початок

Сигналы снизу

Ежедневно сканируя медиа-пространство по тематике рынка нефтепродуктов,  то и дело наталкиваешься на настоящие перлы журналистов-широкопрофильников. Эти материалы способны «взорвать мозг» читателям, профессионально занимающимся рынком нефтепродуктов. Хотя радиус поражения зачастую охватывает и более широкие слои населения. В центральной прессе таких публикаций с каждым годом все меньше, но региональные сайты и газеты продолжают регулярно выдавать перлы отраслевой журналистики.

Очередной шедевр был обнаружен на черкасском сайте «Почерк» от Андрея Рогозина, и я не могу удержаться, чтобы не поделиться этим позитивом в оригинале, с сохранением всех атрибутов.
С одной стороны, простые умозаключения «бывалых» о сложных процессах нефтепереработки и советы гаражных мастеров по определению качества бензина на глаз – это просто повод лишний раз улыбнуться, а иногда и громко посмеяться с коллегами. С другой же стороны, такие перлы ярко отображают реальный уровень осведомленности рядового потребителя, особенно на периферии. А это очень важный маячок для маркетологов топливных компаний, пыхтящих над концепциями новых рекламных кампаний. Может не надо копать очень глубоко?! Такие публикации дают понимание о настроениях, бытующих в автомобильном сообществе, о том, как воспринимает «премиальные супер-евро-плюс» продукты часть потребителей. Имея достаточно знакомых и друзей в различных провинциальных городах, я могу сказать, что эта прослойка потребителей остается достаточно широкой.
И самое важное в этой ситуации, что переубедить человека даже с высшим образованием, услышавшего от матерого механика, что «весь бензин в Украине из-под одного крана», крайне непросто. Очевидно, что этот пласт просветительской работы – одно из важнейших направлений активности отраслевой пропаганды. Иначе старый рекламный слоган «зачем платить больше?» будет и дальше эффективно работать в широких массах.
P. S. Метод теста качества бензина, описанный Артуром, инженером-автомобилистом по образованию, – проверять температуру бензобака – стоит взять на заметку «Киевскому клубу автомобилистов». Уверен, что результаты таких исследований будут еще более сенсационными.
Артем Куюн, заместитель директора ООО «Консалтинговая группа «А-95»

Чим заправляють свої авто черкаські водії?
Автомобіль уже давно став невід'ємною частиною у житті багатьох черкащан. На цьому транспорті люди поспішають на роботу, навчання і повертаються додому. Але для когось машина – це не просто засіб пересування, це робота або навіть сенс життя. Відтак «Прочерк» вирішив запитати, якому паливу надають перевагу водії, котрі з автомобілем давно на «ти».
Водій машрутки №5 (вул. Луначарського – завод «Аврора») Павло Павлович запевняє: у бензині все залежить від сортів:
– Чим вище октанове число, наприклад, А-95, А-98, тим чистіший бензин. Але навіть ці сорти бензину не можна порівнювати з ідентичними варіантами в Європі та за кордоном загалом. Сам уже давно їжджу на дизпаливі. Ясна річ, що дизель поступається бензину за якістю, оскільки є його відходами, сурогатом. Я вже 40 років працюю автомобілістом. Раніше, працюючи на Чукотці, я заправлявся американською соляркою, яку нам привозили із Сполучених Штатів – вона ніколи не замерзає, який би мороз не був на вулиці. Тож, якщо є можливості, раджу заправлятися європейською чи американською соляркою. Сам їжджу на білоруському дизпаливі.
Викладач у автошколі «МІК-АВТО» Віктор вирішив поділитися власним досвідом і дати поради, яким паливом користуватися найкраще:
– Я заправляюся 95-тим «Преміумом» – на нього менше витрачаєш коштів. Для статистики: якщо порівняти сорти бензину, то, їдучи на 92-ому, я проїжджаю приблизно 120 кілометрів на 10 літрів, а двигун працює гучно. Якщо я їду на 95-ому, то проїжджаю 140 км на 10 літрів. На «Преміумі» ж, я проїжджаю 150-160 км на 10 літрів, при тому, що і якість його краща. То хіба ж я не заощаджую на «Преміумі»?
Віктор досить скептично ставиться до вітчизняного палива.
– Закордонний бензин є кращим за якістю. Бо наше паливо виробляється на заводах, де стоїть старе обладнання 62-го року, яке працює неефективно. На жодному з українських заводів не виробляють 95-го бензину. Максимально, що ми можемо створити – це 92-ий бензин. А щоб зробити 95-ий – просто додають усілякі домішки. У нас у країні є такі бензини: український, російський, прибалтійській, білоруський та румунський. Румунський – найкращий за якістю, але він трапляється рідше за інші, – говорить водій.
Попри те, що викладач автошколи їздить на бензині, він добре розуміється також на інших видах палива.
– Щодо газу, то негативним є те, що авто втрачає 30% потужності. Вигідно на ньому їздити в тому випадку, коли водій керує машиною цілий день, постійно прогрітий двигун і, головне, машина заповнена не більше ніж на 50% від максимальної ваги. Якщо, як у моєму випадку, інструктор і учень їдуть у майже порожній машині, то вигідно використовувати саме газ. Таксисти їздять на газу, ті, хто їздять далеко, теж їздять на газу – це їм вигідно, – пояснює Віктор. – На сьогодні найперспективніше паливо – дизельне. В Європі 93% водіїв їздять саме на ньому. Над ним багато експериментують. Він, водночас, – і найбільш економний, і найбільш дешевий вид палива. Але в нас він чомусь коштує стільки ж, скільки і 95-ий Преміум...
Водій автобусного маршруту №306 (Золотоноша-Черкаси) Анатолій каже, що автобуси вже давно перейшли на солярку. Але раніше і вони використовували бензин. 
– Тим паче, що раніше якість бензину була дуже хорошою. Все-таки час не стоїть на місці, – розмірковує водій автобуса, – і тому багато хто надає перевагу дизелю. Він стійкий, економний. Свого часу мені доводилося їздити не тільки на бензині, а й на газу, яким я користувався протягом 15 років. І ось зараз я обрав солярку. Чому? Бо, на відміну від газу, її якість може відрізнятися й бути кращою, – запевняє Анатолій.
Євген має великий досвід за плечима. У 1991 році почав свою професійну діяльність на вантажних автомобілях. Встиг пропрацювати водієм автобуса, далекобійником, а також у інших професіях, пов'язаних з автомобілем. Із 1999 року працює таксистом, і, водночас, підпрацьовує, їздячи на панелевозах:
– Раніше у мене були тільки бензинові машини, – пригадує він. – Тоді я заливав у авто 95-ий, бо знав: якщо використовувати 92-ий бензин, навряд буду гарно їхати. Багато хто розхвалював із моїх знайомих 92-ий бензин, мовляв, він краще за 95-ий, та насправді ні один, ні другий не можна вважати якісними. На жаль, контроль за якістю пального спостерігати у нашій країні не доводиться. У минулому році я придбав машину, яка на дизпаливі. І хоча мені ця покупка обійшлася дорого, я все ж багато заощаджую, як для своєї професії, з цим пальним. Звичайно, дизель має свої недоліки. Так, наприклад, на бензині машина заводиться легко при будь-якому морозі, а ось на солярці, якщо вона не якісна, можуть виникнути у таку холодну погоду проблеми. Тож, зимою я буду використовувати паливні присадки, які покращують згорання палив.
Артур за освітою – інженер-автомобіліст. З машинами нерозлучний з 1982. Зараз працює на СТО:
– Сучасні автомобілі, а, точніше, їхні двигуни мають більші вимоги до бензину. Тобто раніше не було таких машин, які їздили на 95-ому. Тоді обходилися 72-им і 76-им. І не можна сказати, що той бензин був кращий за сьогодні. Я не згоден з тими водіями, котрі думають, що з часом якість бензину погіршилася. Якщо людина всовує руку в бензобак і відчуває, що бензин не холодний, а нагрівся, то це не означає, що все погано. Якість бензину перевіряється, насамперед, у дорозі. Водій має відчувати стан автомобіля, його параметри. А їдучи за кермом, він має дивитися, димить двигун чи не димить тощо. Раніше надавав перевагу бензинові, зараз вирішив спробувати поїздити на солярці. Користуюся нею вже шостий рік і задоволений її якістю. У фінансовому питанні дизпаливо теж вигідне, бо ціни між бензином та соляркою майже не відрізняються.
Друкувати

Коментарі

Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі

Увійти